Населення Африки.  Держави.  Зв'язки України з державами Африки.

Завдання для 1 групи

Заповніть таблицю                   Населення Африки  

Корінне	Раси	Прийшле
Екваторіальна	Європеоїдна	Монголоїдна
Північ
Південь
Центр
Схід

Населення Африки На сучасне розселення найчисленніших народів Африки істотно вплинуло вторгнення інших народів: арабів, семітів, фінікійців, а пізніше - європейців. Починаючи від XVI ст., європейські колонізатори почали вивозити рабів, кількість населення континенту скоротилася. Торгівля рабами, винищування місцевих жителів, примусова праця та голод знижували темпи росту населення. Однак до середини XX ст. намітилося помітне зростання кількості населення. Цьому сприяли заходи проти епідемій, поширення навичок санітарії, гігієни, допомога лікарів із різних країн, в тому числі і з України. Високі темпи зростання кількості населення збережуться і в найближчі роки, оскільки традиції багатодітності та ранніх шлюбів в Африці дуже сильні. При цьому середня тривалість життя в Африці дуже низька — не перевищує 40 років. Зараз в Африці проживає понад 890 млн. чоловік (це близько 14% населення світу) і посідає 2 місце в світі за кількістю населення і перше місце за його природним приростом – 3% на рік. (запис в зошити). Природний приріст населення – це різниця між народжуваністю і смертністю. Якщо в країні народжуваність вища за смертність, то кількість населення країни зростає. Якщо навпаки – зменшується. На думку вчених, на початку нашої ери на материку проживало близько 30—40 млн. осіб, що становило приблизно 18 % населення світу. Починаючи коли з Африки Населення по території материка розміщено нерівномірно. Середня густота населення Африки – 24 особи на 1кв.км. Найбільша густота населення (1500 осіб на 1 км2 і більше) спостерігається в долині Нілу. Густо заселені узбережжя Ґвінейської затоки і Середземного моря. На півдні Африки, у пустелях, густих лісах високогір'ях густота населення дуже низька — менш як 1 особа на 1 км2. У залежності від видів господарської діяльності розрізняють міське та сільське населення. Більша частина населення Африки — близькі 70 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством. У Східній Африці археологи знайшли рештки прадавньої людини і знаряддя її праці, вік яких приблизно 2,7 млн років. Такого роду знахідки є найдавнішими на нашій планеті. Це дало підстави припустити, що найперші люди на Землі були африканцями, що саме на цьому материку зародилося людство. Звідси давні люди почали розселятися по всьому світу. Африка – один з найбільш багатонаселених материків. За кількістю населення, як і за площею, вона посідає друге місце після Євразії. Населення Африки складає понад 800 млн осіб. В останні десятиліття його кількість неухильно зростає. Раси і народи Африка вирізняється надзвичайним різноманіттям рас, народів, племен. Серед її населення є представники і негроїдної, і європеоїдної, і монголоїдної рас. Значна частина сформувалася на стику двох і більше рас.  Масаї Більшу частину материка (на південь від Сахари) населяють представники екваторіальної (негроїдної) раси. В умовах палючого сонця їх шкіра набула темного кольору, що рятує її від опіків, а волосся стало курчавим. Народи і племена цієї раси мають значні відмінності у відтінку шкіри, зрості, рисах обличчя. Так, в екваторіальних лісах живуть пігмеї (у перекладі з грецької це слово означає розмір величиною з кулак). Це найменші люди нашої планети – середній зріст дорослого чоловіка становить лише 145 см. Натомість масаї і тутсі  – найвищі народи Африки, їх зріст сягає 200 см. Вони на диво стрункі і граційні. Нілоти – «люди Нілу», що живуть у верхів’ях Нілу, також високорослі. Крім того, їх вирізняє надзвичайно темний, майже чорний колір шкіри. Суахілі – «люди узбережжя» – населяють узбережжя Індійського океану. На півдні материка живуть бушмени і готтентоти. Вони низькорослі, мають жовтувату зморшкувату шкіру, широке вилицювате обличчя, що робить їх схожими з монголоїдами. Жителі острова Мадагаскар – малагасійці – походять від змішаних негроїдної і монголоїдної рас. Так само ефіопи, які мають світліший, ніж у негроїдів, колір шкіри з червонуватим відтінком, вважаються представниками проміжної раси.  Плем’я в Нігерії Представники європеоїдної раси живуть в основному на півночі Африки. Це араби (алжирці, єгиптяни, марокканці), які говорять арабською мовою, і бербери. Вони мають світлий, проте достатньо смаглявий колір шкіри. Європейці проживають у багатьох районах Африки. Найбільше їх на півдні, де живуть нащадки голландських, французьких, англійських і німецьких переселенців. Там багато і мулатів, які походять від змішаних шлюбів європейців з африканськими народами. Покажіть на карті розміщення населення. Як ви вважаєте які причини нерівномірного розселення населення, в якій частині материка проживає багато людей, а де мало? http://myplanet.com.ua/wp-content/uploads/2015/04/bolota_Sudd10.jpg http://karpatyua.net/priroda/159-rozheve-ozero-retra.html Розміщення населення Порівняно з іншими материками в Африці відносно низька середня густота населення – близько 20 осіб/км2. Територією материка населення розміщене вкрай нерівномірно. Густо заселені узбережжя Середземного моря, Гвінейської затоки, а також південно-східне узбережжя материка. Там розміщені великі порти, що виникли на жвавих світових торгових шляхах. Багато з них стали найбільшими містами прибережних держав, а нерідко і їх столицями. Особливо висока густота населення в дельті Нілу (понад 1 000 осіб/км2). Низька густота населення, звісно ж, у пустелях та на півострові Сомалі, де є зовсім безлюдні території. Більша частина населення (70 %) Африки проживає в сільських населених пунктах. Разом з тим, поряд із сільською глибинкою, де життя ніби завмерло: так жили там і сто, і двісті років тому, виникли великі сучасні міста.    Розселення населення залежить від рельєфу, клімату, водних об’єктів та інших факторів.      Тому найбільша густота населення спостерігається у Нільській долині Єгипту до 1500 чоловік на 1 км2 , а в центральних частинах Сахари та пустелі Наміб менше 1 чоловіка на 1 км2.      З інших територій найбільша середня густота населення спостерігається на узбережжі морів і океанів, по долинах великих африканських річок та озер. В таких місцях найбільш сприятливі умови для життя та діяльності людей. Завдання для 2 групи Формування політичної карти Африки.  Вплив колоніального режиму на життя африканців. Як формувалася політична карта Африки у IV-IIIтис до н.е.? Коли розпочалася колонізація? До якого часу існувала? Найбільші монополії. Коли розпочалася деколонізація Африки? Остання колонія Африки? Єгипет, Ефіопія, Ліберія і нинішня Південно-Африканська Республіка . що це за країни? 7.Назвіть найбільшу і найменшу за площею держави Африки 8. Держави на узбережжі Індійського та Атлантичного океану. 9.Внутрішньоконтинентальні країни. Політична карта Африки. Головні держави Африки Ще 50 років тому майже всі країни Африки були колоніями і перебували під владою інших країн. Могутні держави Європи від часів відкриття материка сприймали його як скарбницю, звідки можна було черпати спочатку золото, слонову кістку, цінну деревину, а потім рабів і корисні копалини. Починаючи з ХУІ ст., вони поділили Африку між собою і збагачувалися за рахунок захоплених земель. Найбільше територій захопили Велика Британія і Франція. Для роботи на великих плантаціях бавовнику, арахісу, какао та інших культур колонізатори використовували дешеву робочу силу африканців. До середини ХХ ст. на політичній карті Африки залишалося тільки чотири незалежні країни – Єгипет, Ефіопія, Ліберія і нинішня Південно-Африканська Республіка (Південна Африка). В усі часи Чорний континент бачив найчорніші риси своїх відкривачів. Народи Африки довго боролися проти колоніалізму. З 1960 р. на політичній карті Африки з’явилися десятки незалежних держав, а в 1990 р. незалежною стала остання колонія – Намібія.  Колоніальні володіння європейських держав в Африці (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Співвідношення між площами колоній та метрополій На кількість населення та культуру країн Африки вплинула колонізація материка.      Першими з європейців з работоргівлю почала Португалія (15 ст.).  Другою в 16 столітті у работоргівлю включилися Англія, потім Голландія, Франція, Данія, пізніше – США. Наслідком работоргівлі були деградація господарства й запустіння великих областей Африки, занепад культури, фізичні знищення або вивіз на плантації Ост- і Вест-Індії величезної кількості африканців. В середині 17ст. - помітний рубіж в історії Африки. Масштаби работоргівлі розширилися, збільшилися торгові компанії, що займалися доставкою рабів в Америку з материка. По деяким підрахунках (напр., У. Дюбуа) работоргівля відняла в Африки приблизно 100 млн. чоловік, вивезених, убитих під час полювання за рабами, що загинули в шляху. Работоргівля протягом декількох століть знекровила Африку, прискорила занепад, полегшила європейським державам розділ материка.      Англія в кінці 19 ст. готовила плани створення суцільної смуги володінь від Каїра до Кейптауна (ці плани вдалося здійснити лише після 1-й світової війни 1914-18) і захоплення найцінніших в економічному відношенні областей Західної Африки. Важливе місце в цих планах приділялося Єгиптові. Єгипет фактично був перетворений в англійську колонію; в 1914 році Англія оголосила про перехід його під британський протекторат.      Англія вела загарбницькі війни й у Західної Африки на території сучасних -  Гани й Нігерії.      Велику колоніальну імперію створила в Африці і Франція. В 70-м р. 19 ст. вона володіла в Північній Африці Алжиром. В 1881 вона захопила Туніс. На початку 20 ст. Франція вторглась у Марокко. Велика частина цієї країни з 1912 перейшла під протекторат Франції, інша - Іспанії. Франція захопила великі території Західної і Екваторіальної Африки, в 1895 опанувала о. Мадагаскар і в 1896 оголосила його своєю колонією. В 80-90-і р. 19 ст. Франція перейшла до розширення своїх колоніальних володінь у Західної Африці; базою тут була стара французька колонія Сенегал, заснована в 17 ст.      Німеччина, нав'язавши "договори" вождям деяких  африканських племен, захопила в 1884 величезні території на східному узбережжі Африки (назвавши їх Німецькою Східною Африкою); на південно-заході Африки Німеччина володіла значною територією (Німецька Південно-Західна Африка), на заході материка її колоніями стали Того й Камерун.      У розділі Африки взяла участь і Італія, що захопила ще в 60-і рр. район бухти Ассаб. В 1890 італійськими володіння були об'єднані в колонію Еритрея. В 1895 без оголошення війни Італія почала воєнні дії проти Ефіопії. Але після розгрому італійських військ 1 березня 1896 при Адуа Італія була змушена визнати незалежність Ефіопії. Разом з Англією й Францією Італія брала участь у розділі Сомалійського п-ова. У результаті війни з Туреччиною 1911-12 Італія захопила Лівію.      Майже всі африканські країни були колоніями, в наш час шляхом національної боротьби вони здобули свою незалежність. На сучасній політичній карті Африки більш як 50 (56) великих і малих держав. І хоча вже немає колоній, багато країн усе ще перебувають у економічній залежності від колишніх власників. Майже всі країни Африки за рівнем розвитку господарства слаборозвинуті або середньорозвинуті. Високо розвинутою державою є тільки Південна Африка. Найбільша країна - Судан, найменша Гамбія.  Найбільшими країнами на півночі материка є Єгипет, Лівія, Алжир, Марокко, Судан, в Центральній Африці – Заїр, Конго, на півдні – Південна Африка. Робота з політичною картою Африки Політична карта — це тематична карта, яка показує розташування країн та їхніх столиць. Найдавніші держави Давнього Єгипту, Аксуанське та Мероїтське царства, Ефіопія, Карфаген та ін. ІзXV ст. починається колонізація материка європейцями. Колонія —країна або територія, яка перебуває під владою іноземної держави(метрополії). Панування європейців в Африці закінчилося в середині XX ст., коли колонії одна за одною почали здобувати незалежність. Зараз на континенті 56 держав і п’ять територій. Найбільшаза площею країна — Алжир (2,4 млн км2 — майже у 4 рази більша за Україну), найменша — острів Святої Олени (0,4 тис. км2). Африка стоїть на першому місці серед материків за кількістю країн, які не мають морських кордонів. Здобувши волю, африканські держави зіткнулися з безліччю проблем, породжених колоніальним минулим,— безграмотністю, бідністю, слабкорозвиненим господарством, міжнаціональними та релігійними конфліктами. У світі немає іншого континенту, який так само постраждав би від колоніальногогноблення та работоргівлі, як Африка. Висновок 4. Сучасна політична карта материка сформуваласяв другій половині XX ст., коли значна частина африканських колоній стала незалежною. Колонізатори залишили далеко не кращий спадок: господарську і культурну відсталість народів, голод, хвороби, злидні. Проте в останні роки життя в країнах Африки покращується. Вводиться безкоштовна освіта, медичне обслуговування, будуються коледжі, університети.   Політична карта Африки Головні держави Африки Єгипет Площа – 1 млн км2 Населення – 80 млн чол. Столиця – Каїр  Ця держава розташована на півночі материка, на стику Африки і Азії. Майже вся її територія (96 %) лежить у зоні спекотних пустель. Клімат – тропічний пустельний, який через сухість несприятливий для життя людей. З півночі на південь країну перетинає єдина річка – Ніл. Давньогрецький історик Геродот назвав Єгипет „даром Нілу”. І справді, річка – єдине джерело життя в пустелі. Долина Нілу є низкою оазисів. Її плодючі землі надзвичайно благодатні для розвитку господарства. Саме там ще 6 тис. років тому виникла одна з найдавніших цивілізацій. За кількістю населення Єгипет на другому місці в Африці, проте майже все воно зосереджене на вузькій смужці землі, що зрошується Нілом. Переважна більшість населення – араби, які сповідують іслам. Всі міста країни – великі і малі, стародавні і сучасні – розташовуються в долині Нілу. Столиця країни – Каїр – одне з найбільших міст Африки. Єгипет Єгипет слаборозвинута країна. Основа господарства  – сільське господарство. Густа мережа зрошувальних каналів, багато сонячного тепла, родючі ґрунти дають можливість отримувати 2 – 3 врожаї на рік. Великі площі займає бавовник. За збором бавовни Єгипет посідає одне з перших місць у світі. Вирощують також кукурудзу, рис, пшеницю, цукрову тростину, фінікову пальму, оливкові дерева, цитрусові (апельсини, мандарини, лимони). Розводять велику рогату худобу, кіз, віслюків, верблюдів, овець. Поряд з традиційними легкою і харчовою промисловістю, які переробляють продукцію сільського господарства, розвивається видобувна галузь. Видобувають паливо – нафту, природний газ, вугілля. Використовуючи залізні та марганцеві руди, підприємства чорної металургії виплавляють чавун і сталь. Руди кольорових металів використовує кольорова металургія для отримання міді, свинцю, цинку, олова. Розвивається машинобудування. Мінеральні добрива, ліки та іншу продукцію дає хімічна промисловість, використовуючи фосфорити, сірку, гіпс, кам’яну сіль. Асуанська ГЕС виробляє електроенергію. Оазиси в пустелях з’єднані залізницями і автошляхами. Проте сполучення утруднюють бархани, які, переміщуючись, постійно засипають шляхи. У головний порт Александрію заходять судна з усього світу. Порти Порт-Саїд і Суец зв’язані між собою Суецьким каналом. Велике значення має міжнародний туризм. Щороку мільйони туристів приїздять подивитися на піраміди – усипальниці фараонів та сфінксів – колосальні скульптури левів з людською головою, які споруджені понад 4 тис. років тому. Відпочинок на пляжах Червоного моря пропонує Хургада – найбільший курорт країни.  Нігерія Площа – 924 тис. км2 Населення – 134 млн чол. Столиця – Абуджа  Країна розташована в нижній течії річки Нігер, на узбережжі Гвінейської затоки. Вона має широкий вихід до океану. Були часи, коли її узбережжя називалося Невільничий берег. З цією назвою нігерійців зв’язують багато трагічних подій. Про Нігерію кажуть, що це Африка в мініатюрі: на півдні країни ростуть вологі екваторіальні ліси, на північ простерлася савана, яка переходить у напівпустелю. У рельєфі переважають приморські рівнини і невисокі плоскогір’я. Там цілорічно тепло. Надра багаті на корисні копалини. Нігерія – найбільша країна Африки за кількістю населення. Воно надзвичайно багатонаціональне: там проживають люди 250 народностей, кожна з яких має свої звичаї, традиції і мову. Більша частина населення проживає у селах. Порт Нігерії Нігерія – сільськогосподарська країна. Там вирощують какао, олійну пальму, арахіс, бавовник, цукрову тростину, каучуконоси. Розводять велику рогату худобу, овець, кіз. Велике значення мають рибальство та заготівля деревини цінних порід. Нігерія – один з лідерів світу з видобутку нафти, яку переробляють на нафтопереробних підприємствах. Видобувають також вугілля, залізну руду, олов’яні руди. Розвинуті харчова і легка галузі. Велику роль і нині відіграють ремесла: нігерійці тчуть тканини, плетуть циновки і корзини, вичиняють шкіри. Вони вправні різьбярі по дереву та гончарі. Приморське положення країни сприяє розвитку торгівлі. Нігерія – один з найбільших у світі постачальників пальмового масла, какао, арахісу, нафти, залізної руди, лісу, які через порти вивозяться в різні країни світу. Багатовікова діяльність людини призвела до скорочення лісів та виснаження ґрунтів. Ефіопія Площа – 1,1 млн км2 Населення – 76 млн чол. Столиця – Аддис-Абеба  Більша частина країни розташована на Ефіопському нагір’ї. Це стародавня держава, яка залишалася незалежною навіть у колоніальний період. Через високе плато, над яким здіймаються гірські вершини, проходить Східноафриканська зона розломів. Тому там часто трапляються землетруси і виверження вулканів. В країні є пустелі, савани і високогірні райони з багатою рослинністю. Країну населяють ефіопи, до яких належить кілька народностей. Ефіопія – сільськогосподарська країна. Цілорічно вирощують кукурудзу, сорго, цукрову тростину, овочі, банани, цитрусові. Збирають дикий мед. Ефіопія належить великих світових виробників кави. Розвинуте тваринництво: розводять велику рогату худобу, кіз, верблюдів, коней. Сільське господарство потерпає від частих засух, коли гинуть посіви, худоба і настає голод. Видобувають руди дорогоцінних металів – золота і платини. Є підприємства легкої і харчової промисловості, невеликі металургійні заводи. Основний транспорт – автомобільний і залізничний.  ПАР Площа – 1,2 млн км2 Населення – 47 млн чол. Столиця - Преторія Ця країна – економічний гігант Африки. Вона розташована на крайньому півдні материка. Більшу її частину займають рівнини, уздовж узбережжя простяглися Драконові і Капські гори. Клімат теплий – тропічний і субтропічний. Переважають савани, є вічнозелені твердолисті ліси і чагарники та пустелі. Країна має надзвичайно багатий тваринний світ, який охороняється в численних заповідниках і парках. Південну Африку називають геологічним чудом – її надра надзвичайно багаті на корисні копалини. Корінним населенням країни є бушмени і готтентоти. Їх залишилося зовсім мало – лише кілька сотень людей, які й нині залишаються у своєму розвитку на доісторичному рівні. Більшість населення складають народи, що говорять мовою банту (зулуси, ндебеле, коса та ін.). Перші європейці, які оселилися і заснували колонію, були голландці. Пізніше до них долучилися англійці. Для роботи на плантаціях і шахтах завозили індійців і китайців. Тому Південну Африку називають калейдоскопом  народів і культур. Там офіційними є відразу 11 мов – щоб нікого не образити. Південна Африка входить у двадцятку найрозвинутіших держав світу. Процвітаючою країною вона стала завдяки видобувній промисловості. Вона  посідає одне з перших місць у світі за видобутком алмазів, золота, азбесту, урану. Так, їй належить 24 % запасів усіх алмазів на планеті, а золота щорічно видобувається 900 тонн. Справжньою сенсацією стало повідомлення про те, що в надрах країни залягає більше половини світових запасів платини, марганцю, хрому. Серед інших галузей промисловості розвинуті металургія, машинобудування, хімічна, нафтопереробна, легка, харчова. Основою сільського господарства є великі фермерські господарства, що належать європейцям. Вони широко застосовують техніку і добрива, тому отримують високі врожаї. Вирощують пшеницю, цукрову тростину, бавовник, цитрусові, виноград. Південна Африка дає половину всієї кукурудзи і третину всього цукру, що виробляються в Африці. Одних тільки фруктів вирощують 140 видів, які продають у 40 країн світу. Розводять овець, велику рогату худобу, свиней. Сільське господарство вразливе через засухи. Рибальство (вилов крабів, анчоусів, сардин) – так само прибуткова галузь господарства. Хороші автомобільні шляхи, густа мережа залізниць і повітряний транспорт сприяють розвиткові господарства. Ця африканська країна має високо розвинуту сферу освіти та охорони здоров’я. Великий внесок у державну скарбницю робить туризм. Тамтешні рослинність і тваринний світ вважаються не меншим багатством країни, ніж золото й алмази. Збережені в національних парках так звана “велика п’ятірка” (буйвіл, слон, носоріг, бегемот, лев) та інші тварини, роблять Південну Африку справжнім раєм для туристів. Місто Преторія ( ПАР) 3 група  Які Україна має зв’язки з країнами Африки? Зв’язки України з країнами африканського континенту Україні також варто розвивати співробітництво з країнами—постачальниками, насамперед, енергетичної сировини — нафти і газу. Серед країн–експортерів енергоносіїв перспективними для співробітництва є країни Північної Африки, які експортують вуглеводні до країн Європи і їхнє значення у найближчі роки зростатиме, адже 56 % розвіданих запасів вуглеводневої сировини перебуває саме у цій частині африканського континенту. Наближеність до Європі, а також зручні й порівняно дешеві шляхи транспортування нафти через Середземне море роблять цей субрегіон дуже привабливим і перспективним. Сьогодні Алжир, Єгипет і Лівія домінують у Північній Африці в галузі видобутку та переробки нафти. Однак, все більше конкурують з ними Марокко і Туніс. У Тунісі, наприклад, понад 50 іноземних компаній вже інвестували свої кошти у пошук і наступну розробку родовищ нафти і газу. Тут спостерігається тенденція до постійного зростання капіталовкладень. Місткий ринок цих країн міг би стати додатковим споживачем української високо– і середньотехнологічної продукції. Серед інших напрямів і форм українсько–африканського співробітництва не можна не торкнутися такої перспективної форми розширення постачань високотехнологічної продукції на африканський ринок, яким є військово–технічне співробітництво (ВТС). Існує широкий спектр можливостей українсько–африканського співробітництва у сфері інфраструктури, розвиток будівництва та транспорту. Є всі передумови для розвитку української присутності на ринку авіаційних пасажироперевезень та вантажоперевезень. Найперспективнішим для розгортання українсько–африканського співробітництва є весь південноафриканський регіон, де порівняно міцну економіку мають ПАР, Ботсвана, Намібія, Зімбабве, швидко прогресує Мозамбік. На базі встановлених і порівняно розвинутих українсько—єгипетські відносин варто просуватися в інші держави регіону вздовж русла річки Ніл — Судан, Кенію, Уганду й Ефіопію. Україні варто взяти активну участь у вирішенні африканськими країнами їхнього стратегічного завдання — подолати соціально–економічну відсталість у розвитку продуктивних сил, допомогти у підвищенні рівня освіти і фахової підготовки населення. Варті також посиленої уваги зусилля контингенту “блакитних шоломів” з України. Подальша робота у цьому напрямі і, зокрема, те, чи вдасться українським миротворцям зробити реальний внесок у процес врегулювання політичної ситуації у Сьєрра–Леоне, визначатиме майбутнє зовнішньої політики України не тільки в цій держави, але й у субрегіоні в цілому. Нарешті, проблема безпеки й силового її забезпечення на вибухонебезпечному Африканському континенті завжди була гострою й залишатиметься такою в осяжній перспективі. На озброєнні армій низки африканських країн, серед яких — Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Алжир, Лівія, Бенін, Ботсвана, Нігерія, у величезній кількості залишається зброя радянського виробництва, яка нині потребує ремонту та модернізації у великих обсягах. Україна має у цьому неабиякі перспективи. Започаткування співпраці з перспективними у багатьох векторах африканськими країнами є продовженням серйозної роботи Українського союзу промисловців і підприємців, спрямованої на прискорення інтеграції в європейський, світовий економічний простір, пошук на міжнародних теренах надійних ділових партнерів та вигідних ринків збуту вітчизняної продукції. Торік, приміром, підписано договори та меморандуми про довготривалу співпрацю УСПП з об'єднаннями промисловців і підприємців таких країн, як Судан, Сирія тощо. Зв’язки України з країнами африканського континенту. Більшість країн Африки (51) визнали Україну як незалежну державу і встановили з нею дипломатичні відносини. В Алжирі, Єгипті, Південній Африці діють українські посольства. Ви, мабуть, бували у Києві чи інших великих містах України і бачили представників африканського континенту. -          Що, на вашу думку, вони роблять в Україні? (навчаються) -          А чи навчаються наші студенти в африканських державах? Так, деякі українці закінчують аспірантуру у ВУЗах Південної Африки. -          Я думаю, що кожен із вас любить ласувати екзотичними фруктами: фініки, апельсини, банани, ананаси, кокоси, а вони також привезені із Африки. -          Також Україна закуповує деякі корисні копалини, яких не вистачає в Україні і рідкісну деревину для виробництва меблів. -          Багато наших спеціалістів працює на підприємствах африканських держав, допомагаючи із складною технікою. -          У таких країнах як Ефіопія, Ангола, Лівія, Мозамбік, Алжир, Ботсвана проходять службу військові інструктори які допомагають модернізовувати і працювати із військовою технікою, яку ці держави ще закупили в Радянського Союзу. -          У Сьєрра-Леоне розташований український миротворчий контингент, який допомагає урегулювати політичну ситуацію в країні. -          ПА закуповує в України сторожові кораблі, підводні човни і системи проти - повітряної оборони. А конкретніше вона співпрацює з такими країнами як: Сирія, Ліван, Єгипет, Марокко. Надалі наша держава буде зміцнювати зв’язки з країнами Африки. А ви знали, що … ? •    „Всі гроші світу будуть тут” - Такі слова вибиті на пам’ятнику Фердинанду Лессепсу – французькому інженеру, який керував будівництвом Суецького каналу. Русло, завдовжки 161 км, завширшки 120 – 300 м і глибиною 16 м, десять років споруджували єгипетські робітники. Відкритий у 1869 р., канал набув світового значення. Він став найкоротшим шляхом між портами Європи і Азії. Численні судна, що перевозять нафту, вугілля, залізну руду, обладнання і зерно, скоротили свій шлях на 8 – 15 тис. км порівняно зі шляхом довкруж Африки. •    Назва країни Ефіопія у перекладі з давньогрецької означає Обличчя, опалене сонцем.